АФЕРА 24.08.1991 р.

 АФЕРА 24.08.1991 р.

Я, як і більшість адекватних українців, задумуюся над пошуком відповіді на питання, чому ми маємо таку ситуацію, яка є в нашій державі. Є багато відповідей, рецептів вирішення проблем. Але мало результату. Очевидно, щось не сходиться.

Всім відомий такий очевидний факт. Якщо перший ґудзик в сорочці застебнути криво, то незалежно від того, як застебнуті інші ґудзики, сорочка в цілому буде застебнута криво.

Тому я подумав, що може справа в тому «першому ґудзику» і задумався над тим, що все-таки відбулося 24.08.1991 р. Всі скажуть, що в цей день Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України. І що ми святкуємо 24 серпня як День Незалежності України. Але чи так це насправді? Чи не приймаємо ми бажане за дійсне?

Отже, правильно питання має звучати так. Чи мала правові повноваження Верховна Рада УРСР приймати П О С Т А Н О В У ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР «Про проголошення незалежності України» від 24.08.1991 р.?

Іншими словами, чи були прописані такі повноваження в Конституції УРСР і Конституції СРСР, які були чинними станом на 24.08.1991 р.? Я уважно прочитав тексти цих конституцій і не знайшов там таких повноважень. А це в свою чергу означає, що ця постанова є незаконним документом, чи, юридичною мовою, «нікчемним правочином».

Максимум, що могла тоді зробити Верховна Рада УРСР відповідно до своїх повноважень, то це прийняти постанову про проведення загальнореспубліканського референдуму з питанням про вихід УРСР зі складу СРСР. Після такого референдуму, за умови позитивного результату, прийняти постанову про вихід УРСР зі складу СРСР. І тільки після цього приймати постанову про заміну назви «УРСР» на назву «Україна».

Мене дивувало, чому дипломатичне визнання незалежності почалося після проведення референдуму 01.12.1991 р. ? Тепер не дивує. Все логічно. Саме референдум став правовою підставою для визнання незалежності. Адже до цього юридично Українська РСР не була самостійною незалежною державою, а складовою частиною СРСР.

Офіційно СРСР перестав існувати як держава 26.12.1991 р. Після того, як були ратифіковані Біловезькі угоди, підписані Б.Єльциним, Л.Кравчуком, С.Шушкевичом.

Відповідно до міжнародного права ті держави, які мали дипломатичні стосунки з державою СРСР, не могли встановлювати дипломатичних стосунків з адміністративними частинами цієї держави. Це аналогічно ситуації, якщо б Верховна Рада АР Крим, прийняла постанову про свою незалежність, а всі держави, які мають дипломатичні стосунки з Україною (точніше УРСР), почали встановлювати дипломатичні стосунки з АР Крим. Як би ви це сприйняли?

З погляду міжнародного права П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР «Про проголошення незалежності України» від 24.08.1991 р. не була юридичним документом, а просто політичною декларацією без жодних правових наслідків. А ще точніше – це була політична афера.

Так само постає питання, чи мала Верховна Рада УРСР правові повноваження приймати «Закон від 17.09.1991 № 1554-XII», згідно якого: «16. У назві і тексті Конституції слова "Українська Радянська Соціалістична Республіка" та "Українська РСР" замінити словом "Україна"»?

В Конституції УРСР вказано, що Верховна Рада УРСР має право вносити зміни до Конституції УРСР. Але в даному випадку зміни стосуються зміни назви держави. В Конституції СРСР була норма, що законодавство союзних республік підпорядковується законодавству СРСР. Тому юридично процедура зміни назви мала би виглядати так. Верховна Рада УРСР приймає рішення про проведення референдуму про зміну назви республіки. Після такого референдуму Верховна Рада УРСР звертається до Верховної Ради СРСР про внесення відповідних змін до Конституції СРСР. І вже після цього Верховна Рада УРСР приймає даний закон про зміну назви. Така юридична процедура була дотримана?

Це означає, що і зміна назви була незаконною з погляду міжнародного права.

Висновок такий. Юридичних підстав для існування держави Україна нема! Що ж ми тоді святкуємо 24 серпня?

Якщо вже святкувати День Незалежності, то робити це треба або 1 грудня, або 26 грудня. Оскільки для цього є правові підстави. Але й тоді це буде День Незалежності УРСР. А не України.

Якщо хтось хоче і далі святкувати 24 серпня, то може святкувати це як День Всеукраїнської Афери ЦК КПУ….

Я пригадую, як Л.Кравчук в одному із своїх інтерв’ю сказав, що він вміє пройти між каплями дощу і залишитися сухим. Зважаючи на те, що вдалося провернути таку аферу з проголошенням незалежності і обманути 52 млн українців, та так, що ніхто не помітив обману, то я можу сказати, що він вміє ще й вдягнути штани через голову, як справдешній фокусник-ілюзіоніст. А може йому це вдалося, бо українці тішили себе ілюзією про незалежність і були готові повірити кожному, хто їм це скаже?

Аналогічні питання виникають і до факту прийняття «Конституції України» 28.06.1996 р. Чи мала правові повноваження Верховна Рада УРСР приймати Конституцію держави Україна? Хоча все отримує логічне пояснення, якщо всі назви «Україна» в Конституції від 28.06.1996 р. замінити на назву «Українська РСР». А саму назву Конституції викласти так: «Конституція Української РСР (нова редакція)».

Не дивлячись на масу негативу, у всій історії є й позитивні моменти. Про досвід, який здобули українці, я говорити не буду. Це окрема тема.

Для тих комуністів, які керували і керують державою з 1991 року і по даний час, придумуючи різні схеми обкрадання народу, найбільшим жахом буде, коли їх судитиме радянський суд («найгуманніший суд в світі») за радянськими законами. Адже багатьох з них тоді чекатиме смертна кара.

В законодавстві будь-якої держави використання незаконного імені в правових стосунках вважається злочином. Використання назви «Україна» керівництвом держави УРСР є незаконним, оскільки з погляду міжнародного права така зміна була зроблена з порушенням юридичної процедури відповідно до тодішнього чинного законодавства. А значить, всі внутрішні правові акти (закони, постанови, укази тощо), прийняті після 24.08.1991 р., всі міжнародні договори, підписані після 24.08.1991 р., в яких замість назви «Українська РСР» використовується назва «Україна», є незаконними. Такі дії кваліфікуються як шахрайство з обтяжуючими обставинами.

Якщо повернути державі її законну юридичну назву – «Українська Радянська Соціалістична Республіка» - то міжнародні кредитори не матимуть правових підстав вимагати від неї виданих ними кредитів. Адже вони підписували договори і видавали кредити неіснуючій державі Україна, від імені якої виступали аферисти. Тому їм доведеться вимагати в судах повернення цих кредитів від аферистів, які видавали себе за керівників неіснуючої держави.

Що ж нам робити в цій ситуації? Я відповім: «Будувати нову державу!». Але для цього треба спочатку зробити деякі речі. Народ на загальнонаціональному референдумі має проголосувати за припинення існування держави УРСР. Після цього народ має прийняти рішення про утворення держави «Україна». Це як варіант. Держава може мати й іншу назву. Наприклад, «Республіка Русь-Україна».

Для цього потрібно обрати нову Верховну Раду УРСР і Президента УРСР за законами, які були чинними станом на 24.08.1991 р. Але при цьому заборонити брати участь у цих виборах всім тим, хто був у владі до даного часу. І вже під керівництвом новообраних органів влади провести процедуру ліквідації держави УРСР і побудови нової держави.

Це єдиний правовий шлях, який буде визнаний міжнародним правом.

Але я вважаю, що до того, як творити свою етнічну державу, спочатку треба судити всіх цих злочинців за радянськими законами держави УРСР. Вже сама думка про це перетворить їхнє життя на жах.

Влад Корос

11.01.2017 р.