МОВА – ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА РОЗУМУ

МОВА – ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА РОЗУМУ

 

Я пропоную дещо незвичний погляд на мову, як явище. Я розглядаю людину як модель біологічного комп’ютера. Мозок – як аналог процесора в комп’ютері. Мова – операційна система цього комп’ютера.

Вживання різних ОС (операційних систем) ускладнює взаємодію між комп’ютерами.

Я висловлююся про проблеми в Україні. Тому писати буду про дві мови: українську і російську.

Дам ще пару визначень. Українська мова – це літературний варіант  рідної мови корінного народу України. Російська мова – це державна мова Російської Федерації (штучна мова, якій приблизно 200 років, і яка не є рідною для жодного народу). Рідна мова – це мова, яка передається від покоління до покоління протягом тисячоліть.

В Україні є класифікація на  дві категорії громадян: українськомовні і російськомовні. Тобто поділ в даному випадку йде за ознакою, якою мовою ГОВОРИТЬ людина.

Я вважаю, що принциповим має бути класифікація за ознакою: на якій мові ДУМАЄ людина. Тобто, яка мова є операційною системою для людини.

В такому випадку є наступні дві категорії: УКРАЇНСЬКОМОВНОДУМАЮЧІ та РОСІЙСЬКОМОВНОДУМАЮЧІ. Відразу зауважу щодо можливої критики цих слів з боку «хранителів» мови. Дійсно таких слів нема. Але вони логічно випливають з принципів української мови і точно описують явище.

В чому основна (принципова) різниця між українською та російською мовами?

В науці є таке поняття «термін». Це слово, яке має одне значення. І всі науковці вживають терміни тільки в їхньому значенні. В науці терміни не мають синонімів чи непрямих значень.

Мови поділяються на визначальні (термінологічні) і описові. Всі давні мови є визначальними. Тобто слова в них мають одне значення, Як ще називають пряме значення. Це випливає із призначення мови в давніх людей.

Більш молоді мови є описовими. В них поширене таке явище, як синоніми, омоніми, алегорії тощо.

Рідна мова корінного народу України  є визначальною. Російська мова – описовою.

Звідси:

1) «українськомовнодумаючі люди – це люди, які ДУМАЮТЬ українською мовою».

2) «російськомовнодумаючі люди – це люди, які ДУМАЮТЬ російською мовою».

Звичайно, ми можемо почути, якою мовою говорить людина і зробити висновок, яка це людина: українськомовна чи російськомовна.

Зробити висновок про те, якою мовою думає людина, ми ось так безпосередньо не можемо. Але можна зробити висновок про те, якою мовою думає людина, на основі поведінки, дій, способу висловлювань, побудови логічних мовних конструкцій, емоцій тощо.

Якщо людина оперує визначальною мовою, в якій слова є по суті термінами, то вона вживає слова в їх прямому значенні. Вона не підмінює ці слова синонімами чи щось тому подібне.

Якщо людина оперує описовою мовою, то в її мові є багато синонімів, алегорій, описових конструкцій. Така людина не завжди знає пряме значення слів. Тому пробує знайти якісь «замінники» для значення цих слів.

Тут існує парадоксальна ситуація. Людина може бути філологом, професором, захистити дисертацію з української мови, але при цьому бути «російськомовнодумаючим». Може бути видатним українським письменником, але при цьому бути «російськомовнодумаючим».

В чому проблема сучасної України?

На мою думку ця проблема полягає в тому, що українськомовнодумаючі громадяни України поважають російськомовнодумаючих громадян. А російськомовнодумаючі громадяни не поважають українськомовнодумаючих громадян.

Багато україномовних громадян України володіють українською мовою як іноземною. Тому що думають на іншій мові.  

 

Рідною мовою для людини є та мова, якою людина думає.

 

Влада в Україні належить російськомовнодумаючим.

 

Влад Корос.

03.02.2021 р